Чорнобильська катастрофа в поезії
“Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.”
Чорнобильська катастрофа лишила слід не лише в життях, а й в серцях українців. Найбільша техногенна катастрофа, що відбулась на території України, знайшла своє місце і в літературі.
Сьогодні на уроці української літератури учні 11 класу (Вчитель: Єфтемій В.М.) знайомились з найзворушливішими поезіями українських авторів, які порушили тему Чорнобиля.
“Ти тільки уяви:
Ось ти живеш, працюєш,
І любиш дім, що сам побудував.
Садок плекаєш,
Внуків вже плануєш.
Сяких-таких хоч статків, та надбав.
І раптом – грім.
Серед ясного неба.
Збирайся швидко, й забирайся геть!…”
