#МояРодинаУнікальна2023

12.05.202317.05.2023 N-licey

Автор: Скицько Влад, 8 клас

Найцінніше, що є у моєму житті, – це моя родина. Я пишаюся тим, що народився в цій сім’ї. “Скарбом” нашої родини є тато. У нього дуже складна робота яка потребує фізичної підготовки та психологічної витримки. Бути батьком — поліцейським — це подвійна відповідальність, адже в його обов’язки входить захищати не тільки свою родину, а й український народ. Він мужній і сміливий, ризикує своїм життям кожного дня. Він зібраний, уважний, серйозний, не дозволяє собі слабкості. І тільки вдома для своєї родини він турботливий, дбайливий, готовий підтримати у будь — яких ситуаціях. Батько вчить мене бути активним, творчим, вміти подолати труднощі, бути стійким, захищати слабких. Після вторгнення російських військ на територію України у 2014 році мій тато проявив мужність та став учасником АТО. Страшні події продовжуються сьогоднішньою повномасштабною війною, де мій тато продовжує нести службу. Під час перебування на сході, свій смуток і жаль за Україну почав описувати у віршах. Поки тато воює, чоловічою підтримкою є старший брат. Він, як і наш батько, обрав для себе цю складну професію — поліцейський. Пишаюся нашою мужньою та сміливою родиною.

Автор: Кравчук Андрій, учень 6-Б класу.

Я ПИШАЮСЯ СВОЄЮ РОДИНОЮ

Моя сім’я для мене найцінніший скарб. В ній завжди панує злагода та розуміння. Ми повинні цінувати своїх батьків, не соромити їх своїми вчинками, поважати та завжди допомагати їм.

Я дуже пишаюся своєю родиною. Тому що професія кожного варта поваги. Мама працює вчителем математики, мої бабусі – вчительки. Один дідусь працює вчителем, а інший тільки но повернувся з фронту, сестра навчається у Педагогічному фаховому коледжі ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Вона є для мене прикладом і найкращим помічником.

Але найбільше я пишаюся своїм батьком. Багато років він працював звичайним менеджером з продажу, причому працював на різних фірмах, у 2012 році він був одним із найкращих менеджерів з продажу Західної України. Але коли почалася війна, він з перших днів, добровільно пішов захищати нашу Батьківщину. Зараз, він інспектор прикордонної служби 2-ї категорії – гранатометник ПКШР, на сході.

Найкращим подарунком для мене на день народження, був приїзд тата. За цей недовгий час ми з’їздили до бабусі та провели багато часу разом. Але я був не менш здивованим, коли він приїхав вдруге. І цього разу- він відвіз нас на відпочинок у гори. Я дуже сподіваюся, що війна у скорому часі скінчиться і мій тато, нарешті, повернеться додому.